Робота двигуна на не якісному пальному або оливі, невеликі пробіги вкупі з великими простоями – все це призводить до посиленого утворення вуглецевих відкладень у камері згоряння. Це нікому не треба доводити.
Регулярне видалення нагару всередині камери згоряння – найкращий спосіб заощадити на капітальному ремонті двигуна, що також помітно знизить витрату палива, збільшить моторесурс двигуна та збереже в робочому стані сажовий фільтр та каталізатор! Нажаль, це роблять не всі ...
Виходів із ситуації не багато. А точніше один – чистити. Як і чим ефективніше? Можна розібрати двигун та почистити, а можна без розбору – використати спеціальні устаткування та хімію.
Нещодавно популярність набув ще один спосіб очищення двигуна без розбору – «воднем». Поговоримо про це.
Тема «водневої очистки» у Україні вистрілила. Але абсолютно не вірний маркетинг від виробників обладнання та продавців послуги зіграв із нею до певної міри злий жарт. Як автовласники, так і представники галузі автосервісу розділилися на два табори – прихильників та затятих скептиків.
Прихильники користуються та заробляють на цій темі. Скептики - розносять її в пух і прах, але при цьому без належних аргументів.
autoExpert спробував хоч якось наближено до істини розібратися в цій темі. В тому числі і на власному досвіді.
Для початку – небагато теорії, яку вдалося назбирати у вільному доступі. Тому що представників науки в Україні, які займаються цією темою, ясна річ, немає.
Звичайно, спочатку потрібно уточнити, яким таким «воднем» відбувається чищення і де він береться? А потім уже – як це практично відбувається.
При стандартній температурі та тиску водень — безбарвний, не має запаху і смаку, нетоксичний двоатомний газ (хімічна формула — H2), який у суміші з повітрям або киснем горючий і вкрай пожежо- та вибухонебезпечний.
А газ, про який йде мова – зовсім не такий водень. А що ж тоді?
Це так званий газ Брауна, який позначають як HHO або гримучий газ (англ. Browns Gas, HHO gas, fire damp, detonating gas, oxyhydrogen gas) – це дві частини газоподібного водню і одна частина кисню.
Для загальної картини додамо, що одноатомний водень є каталізатором для різних видів палива.
Отже, ось версія того, що відбувається в камері згоряння ДВС. Підкреслюю – ВЕРСІЯ.
Газ Брауна подається в камеру згоряння у необхідній кількості залежно від режиму роботи двигуна. Ця кількість визначається розробником обладнання шляхом експериментів. В момент вибуху паливно-повіртряної суміші у камері згоряння водень, присутній у газі Брауна, окислюючись киснем (згоряючи), який також присутній у складі цього газу (нагадаю - дві молекули водню і одна кисню – всі у вільному стані), створює імпульс - концентрований викид енергії, рівень якої не великий, але сплеск енергії протікає за дуже короткий проміжок часу, що створює сприятливе середовище для активізації процесу окислення концентрованого вуглецю. Під час короткого, але сильного спалаху (імпульсу) суміші з водню та кисню поверхневий натяг дуже міцного шару вуглецю порушується та руйнується. Велика частина зруйнованого шару вуглецю під впливом енергії, що вивільняється при спалаху газу Брауна, окислюється і виводиться з ДВС у вигляді окису вуглецю СО і двоокису вуглецю СО2, а деяка частина викидається у вигляді дрібнодисперсного пилу.
Звичайно ж, внаслідок згоряння газу Брауна в циліндрі двигуна утворюється і перегріта водяна пара, яка, охолоджуючись у вихлопній системі, конденсується та вилітає "в трубу". Не лякаємося – її кількість мізерна і вона ніяким чином не викликає корозїю металів.
Підкреслюю ще раз – це версія, навіть не теорія. Тому в дискусію, за бажанням, запрошуємо виключно хіміків та фізиків. Або тих, хто готовий ставити реальні натурні експерименти на двигунах автомобілів.
Диванні експерти, не ображайтеся потім на різку реакцію на безпідставну критику. Приймаються лише версії).
Для скептиків, які акцентують увагу на вибухонебезпечності газу Брауна: вибухонебезпечним є не лише цей газ, а й бензин, в зріджений газ (LPG). Питання лише у способі зберігання та транспортування цього газу магістралями автомобіля, а також у його концентрації. А вона дуже мала.
Уявіть, що одного літра води, що розкладається в установці електролізу, встановленій на борт легкового автомобіля, вистачає на 1000 км – тобто 1 (один!) грам на кілометр. Всього лише. Бензину чи дизельного пального в цей час витрачається в середньому 70 гр.
В декілька разів більше, але це все одно не критично, подається газу Брауна і при очищенні двигуна за допомогою стаціонарної установки електролізу, яка вже отримала розповсюдження в автосервісах. Важлива умова – стаціонарна установка повинна мати відповідну запобіжну систему безпеки, бо накопичений газ Брауна може вибухнути як в самій установці, так у в середині двигуна автомобіля. Тому найперша порада для автосервісів – користуйтеся лише обладнанням від серйозних виробників та ретельно вивчайте перед тим систему безпеки.
Отже, робити висновок, багато газу Брауна подається в камеру згоряння двигуна або мало для отримання більш-менш значущого результату очищення нагару - поверхнева та помилкова стратегія роздумів. Потрібно перш за все дивитися на результати на виході.
Ось тепер настав час поговорити про них.
Коли зазавичай замислюються про чистку двигуна? Коли автомобіль вже «ледве їде». Але чи то наслідки механічного зносу пар тертя в ЦПГ, чи їз-за забруднення – нажаль майже ніхто не перевіряє. Я би пропонував перед тим, як брати оплату з власника автомобіля за послугу чистки ВОДНЕВОВМІСТНИМ ГАЗОМ – попередньо оглядати двигун за допомогою відеоендоскопа.
Оk, з`ясували, що зносу ЦПГ та інших критичних для правильного функціонування двигуна вузлів – немає. Або знос в допустимих параметрах. А забруднення – є. Тільки в цьому випадку будь-яка чистка – виправдана.
Мій особистий досвід та досвід власників автосервісів, яким немає приводу не довіряти, говорить, що додавання воднево-кисневої суміші у камеру згоряння реально чистить забрудненя у двигуні – як викликані роботою на неякісному пальному, так в ті, які утворюються при довгому простої. У останніх у залишків оливи в канавках кілець з часом випаровуються легкі фракції, а решта – твердне.
Поліпшення стану двигуна після чисток легко фіксується зростанням та вирівнюванням компресії в циліндрах, зменшенням вібрації двигуна, загальною нормалізацією його роботи.
Тобто, при правильному професійному підході чистку газом Брауна можна назвати і клінічною, і профілактичною очисткою без розбору двигуна, швидкою та «безболісною», достатньо ефективною. А ще – без використання хімії, часто відчутно дорогої.
Чистка з додаванням воднево-кисневої суміші однаково працює і на бензинових двигунах, в тому числу зі встановленим ГБО, і на дизельних.
Отже, очевидний перелік результатів чистки:
• підвищується компресія в циліндрах;
• підвищується потужність двигуна;
• зменшуються вібрації в роботі двигуна;
• зростає динаміка розгону;
• розкоксовуються кільця;
• нормалізуються параметри вихлопних газів;
• знижується навантаження на каталізатор та сажовий фальтр;
• знижується витрата оливи;
• знижується витрата пального.
Запрошую представників автосервісу звернути увагу, по-перше, на цей метод та перевірити його, а по-друге - на цю послугу, яка може підвищити репутацію вашої СТО та додати вам прибутку.
При напрацюванні досвіду – можна пропонувати автовласникам робити чистку регулярно в профілактичних цілях. Акцент - на «профілактику кожен день». Хочете, щоб «двигун служив довго – нагар треба профілактично зчищати».
Процедура профілактичної чистки спеціалізованим обладнанням на СТО займає півтори години. Можна більше, якщо випадок критичний. На моїй ГАЗелі з пробігом у 33 тисячі км, яка декілька років не їздила (лише короткі перегони з місця на місце) перед відправкою на фронт на СТО БОШ АВТОСЕРВІС АВТОПАН чистку повторювали кілька разів, поки не вирівняли компресію в циліндрах та не довели її до робочого рівня.
І наостанок – пара слів про власний досвід використання протягом 4 000 км встановленого під капотом бензинового автомобіля пристрою гідролізу марки HYDRO-BOOST, який виробляє воднево-кисневу суміш та подає її з повітрям до камери згоряння ДВЗ. Насправді, ще зарано говорити про остаточні висновки, але є тенденція, що витрата оливи помітно зменшується. Чому вона висока на не зношеному двигуні – наразі не дав діагноз жоден представник галузі автосервісу. Але у мене після 80 тисяч кілометрів спостерігання за роботою двигуна та після різних перевірок та чисток систем двигуна найвірогідніша версія – закоксовані маслозйомні кільця та дренажні отвори в нижніх канавках поршнях. Двигун працював та працює ідеально.
Далі буде.
Олександр Кельм
Інформаційна агенція autoExpert-Consulting
Хто хоче подискутувати на цю тему - переходьте за посиланням на цю статтю с коментарями у моїй стрічці Facebook. Там вже палає!
.
Регулярне видалення нагару всередині камери згоряння – найкращий спосіб заощадити на капітальному ремонті двигуна, що також помітно знизить витрату палива, збільшить моторесурс двигуна та збереже в робочому стані сажовий фільтр та каталізатор! Нажаль, це роблять не всі ...
Виходів із ситуації не багато. А точніше один – чистити. Як і чим ефективніше? Можна розібрати двигун та почистити, а можна без розбору – використати спеціальні устаткування та хімію.
Нещодавно популярність набув ще один спосіб очищення двигуна без розбору – «воднем». Поговоримо про це.
Тема «водневої очистки» у Україні вистрілила. Але абсолютно не вірний маркетинг від виробників обладнання та продавців послуги зіграв із нею до певної міри злий жарт. Як автовласники, так і представники галузі автосервісу розділилися на два табори – прихильників та затятих скептиків.
Прихильники користуються та заробляють на цій темі. Скептики - розносять її в пух і прах, але при цьому без належних аргументів.
autoExpert спробував хоч якось наближено до істини розібратися в цій темі. В тому числі і на власному досвіді.
Для початку – небагато теорії, яку вдалося назбирати у вільному доступі. Тому що представників науки в Україні, які займаються цією темою, ясна річ, немає.
Звичайно, спочатку потрібно уточнити, яким таким «воднем» відбувається чищення і де він береться? А потім уже – як це практично відбувається.
При стандартній температурі та тиску водень — безбарвний, не має запаху і смаку, нетоксичний двоатомний газ (хімічна формула — H2), який у суміші з повітрям або киснем горючий і вкрай пожежо- та вибухонебезпечний.
А газ, про який йде мова – зовсім не такий водень. А що ж тоді?
Це так званий газ Брауна, який позначають як HHO або гримучий газ (англ. Browns Gas, HHO gas, fire damp, detonating gas, oxyhydrogen gas) – це дві частини газоподібного водню і одна частина кисню.
Для загальної картини додамо, що одноатомний водень є каталізатором для різних видів палива.
Отже, ось версія того, що відбувається в камері згоряння ДВС. Підкреслюю – ВЕРСІЯ.
Газ Брауна подається в камеру згоряння у необхідній кількості залежно від режиму роботи двигуна. Ця кількість визначається розробником обладнання шляхом експериментів. В момент вибуху паливно-повіртряної суміші у камері згоряння водень, присутній у газі Брауна, окислюючись киснем (згоряючи), який також присутній у складі цього газу (нагадаю - дві молекули водню і одна кисню – всі у вільному стані), створює імпульс - концентрований викид енергії, рівень якої не великий, але сплеск енергії протікає за дуже короткий проміжок часу, що створює сприятливе середовище для активізації процесу окислення концентрованого вуглецю. Під час короткого, але сильного спалаху (імпульсу) суміші з водню та кисню поверхневий натяг дуже міцного шару вуглецю порушується та руйнується. Велика частина зруйнованого шару вуглецю під впливом енергії, що вивільняється при спалаху газу Брауна, окислюється і виводиться з ДВС у вигляді окису вуглецю СО і двоокису вуглецю СО2, а деяка частина викидається у вигляді дрібнодисперсного пилу.
Звичайно ж, внаслідок згоряння газу Брауна в циліндрі двигуна утворюється і перегріта водяна пара, яка, охолоджуючись у вихлопній системі, конденсується та вилітає "в трубу". Не лякаємося – її кількість мізерна і вона ніяким чином не викликає корозїю металів.
Підкреслюю ще раз – це версія, навіть не теорія. Тому в дискусію, за бажанням, запрошуємо виключно хіміків та фізиків. Або тих, хто готовий ставити реальні натурні експерименти на двигунах автомобілів.
Диванні експерти, не ображайтеся потім на різку реакцію на безпідставну критику. Приймаються лише версії).
Для скептиків, які акцентують увагу на вибухонебезпечності газу Брауна: вибухонебезпечним є не лише цей газ, а й бензин, в зріджений газ (LPG). Питання лише у способі зберігання та транспортування цього газу магістралями автомобіля, а також у його концентрації. А вона дуже мала.
Уявіть, що одного літра води, що розкладається в установці електролізу, встановленій на борт легкового автомобіля, вистачає на 1000 км – тобто 1 (один!) грам на кілометр. Всього лише. Бензину чи дизельного пального в цей час витрачається в середньому 70 гр.
В декілька разів більше, але це все одно не критично, подається газу Брауна і при очищенні двигуна за допомогою стаціонарної установки електролізу, яка вже отримала розповсюдження в автосервісах. Важлива умова – стаціонарна установка повинна мати відповідну запобіжну систему безпеки, бо накопичений газ Брауна може вибухнути як в самій установці, так у в середині двигуна автомобіля. Тому найперша порада для автосервісів – користуйтеся лише обладнанням від серйозних виробників та ретельно вивчайте перед тим систему безпеки.
Отже, робити висновок, багато газу Брауна подається в камеру згоряння двигуна або мало для отримання більш-менш значущого результату очищення нагару - поверхнева та помилкова стратегія роздумів. Потрібно перш за все дивитися на результати на виході.
Ось тепер настав час поговорити про них.
Коли зазавичай замислюються про чистку двигуна? Коли автомобіль вже «ледве їде». Але чи то наслідки механічного зносу пар тертя в ЦПГ, чи їз-за забруднення – нажаль майже ніхто не перевіряє. Я би пропонував перед тим, як брати оплату з власника автомобіля за послугу чистки ВОДНЕВОВМІСТНИМ ГАЗОМ – попередньо оглядати двигун за допомогою відеоендоскопа.
Оk, з`ясували, що зносу ЦПГ та інших критичних для правильного функціонування двигуна вузлів – немає. Або знос в допустимих параметрах. А забруднення – є. Тільки в цьому випадку будь-яка чистка – виправдана.
Мій особистий досвід та досвід власників автосервісів, яким немає приводу не довіряти, говорить, що додавання воднево-кисневої суміші у камеру згоряння реально чистить забрудненя у двигуні – як викликані роботою на неякісному пальному, так в ті, які утворюються при довгому простої. У останніх у залишків оливи в канавках кілець з часом випаровуються легкі фракції, а решта – твердне.
Поліпшення стану двигуна після чисток легко фіксується зростанням та вирівнюванням компресії в циліндрах, зменшенням вібрації двигуна, загальною нормалізацією його роботи.
Тобто, при правильному професійному підході чистку газом Брауна можна назвати і клінічною, і профілактичною очисткою без розбору двигуна, швидкою та «безболісною», достатньо ефективною. А ще – без використання хімії, часто відчутно дорогої.
Чистка з додаванням воднево-кисневої суміші однаково працює і на бензинових двигунах, в тому числу зі встановленим ГБО, і на дизельних.
Отже, очевидний перелік результатів чистки:
• підвищується компресія в циліндрах;
• підвищується потужність двигуна;
• зменшуються вібрації в роботі двигуна;
• зростає динаміка розгону;
• розкоксовуються кільця;
• нормалізуються параметри вихлопних газів;
• знижується навантаження на каталізатор та сажовий фальтр;
• знижується витрата оливи;
• знижується витрата пального.
Запрошую представників автосервісу звернути увагу, по-перше, на цей метод та перевірити його, а по-друге - на цю послугу, яка може підвищити репутацію вашої СТО та додати вам прибутку.
При напрацюванні досвіду – можна пропонувати автовласникам робити чистку регулярно в профілактичних цілях. Акцент - на «профілактику кожен день». Хочете, щоб «двигун служив довго – нагар треба профілактично зчищати».
Процедура профілактичної чистки спеціалізованим обладнанням на СТО займає півтори години. Можна більше, якщо випадок критичний. На моїй ГАЗелі з пробігом у 33 тисячі км, яка декілька років не їздила (лише короткі перегони з місця на місце) перед відправкою на фронт на СТО БОШ АВТОСЕРВІС АВТОПАН чистку повторювали кілька разів, поки не вирівняли компресію в циліндрах та не довели її до робочого рівня.
І наостанок – пара слів про власний досвід використання протягом 4 000 км встановленого під капотом бензинового автомобіля пристрою гідролізу марки HYDRO-BOOST, який виробляє воднево-кисневу суміш та подає її з повітрям до камери згоряння ДВЗ. Насправді, ще зарано говорити про остаточні висновки, але є тенденція, що витрата оливи помітно зменшується. Чому вона висока на не зношеному двигуні – наразі не дав діагноз жоден представник галузі автосервісу. Але у мене після 80 тисяч кілометрів спостерігання за роботою двигуна та після різних перевірок та чисток систем двигуна найвірогідніша версія – закоксовані маслозйомні кільця та дренажні отвори в нижніх канавках поршнях. Двигун працював та працює ідеально.
Далі буде.
Олександр КельмІнформаційна агенція autoExpert-Consulting
Хто хоче подискутувати на цю тему - переходьте за посиланням на цю статтю с коментарями у моїй стрічці Facebook. Там вже палає!
.
