Українські тенденції переробки та утилізації моторних олив не надто оптимістичні - відсоток перероблених і правильно утилізованих мастил, як і раніше, низький, і становить не більше 20%. Чому в Європейських країнах, це «працює» і чому нам варто у них повчитися?
На сьогоднішній день в технологічно розвинених країнах існує концепція під назвою «розширена відповідальність виробника». Вперше вона була прийнята в Швеції і потім була закріплена в актах Європейського співтовариства (ЄС), а також в інших країнах. Вона полягає в тому, що виробники товарів або їх імпортери зобов'язані нести відповідальність за відходи, в які ці товари перетворюються по закінченню терміну придатності або експлуатації. Види відповідальності виробників товарів різні: фізична - зобов'язані забезпечити збір відходів, економічна - зобов'язані платити спеціалізованим компаніям за збір і переробку відходів і залежать від країни.
В ЄС сфера переробки відпрацьованих мастил регламентується європейськими директивами 75/439 / ЕЕС і 87/101 / ЕЕС /, якими встановлені чіткі правила, які мотивують індустрію до збору та переробки відпрацьованих олив. В основі поводження з відпрацьованими мастилами в Європі лежить принцип регенерації. У таких країнах як Німеччина, Бельгія, Італія на регенерацію надходить не менше половини всього відпрацьованого мастила. У різних країнах ЄС системи збору та переробки відпрацьованих олив дещо відрізняються, але спільним для них залишається закладений директивами принцип polluter pays (забруднювач платить).
Хочеться відмітити, що Україна також підтримує цей принцип. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. № 1221 «Про порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)» виробників та імпортерів олив зобов’язують виконувати певні дії з відпрацьованими мастильними матеріалами, такі як забезпечення збирання, перевезення, зберігання, перероблення, утилізації та/або знешкодження відпрацьованих олив, забезпечення роздільного збирання відпрацьованих мастил, ведення первинного поточного обліку кількості відпрацьованих олив та подання щоквартальних звітів, забезпечення проведення аналізу зразків продуктів оброблення та утилізації відпрацьованих мастил у акредитованих лабораторіях, збирання та утилізація тари для перевезення олив). Переробники та споживачі також мають перелік важливих зобов’язань.
Для всіх суб’єктів господарювання - виробників, імпортерів, переробників та споживачів мастил встановлені норми збирання відпрацьованих мастил:
• на 2015-2019 роки – 40% обсягу мастил;
• на 2020-2024 роки – 50% загального обсягу мастил;
• на 2025-2029 роки – 60% загального обсягу мастил;
• на 2030-2035 роки – 70% загального обсягу мастил.
Попри це, продовжує бути актуальним питання – наскільки ефективно здійснюються контроль за усіма етапами поводження з відпрацьованими мастильними матеріалами? За деякими данними, в Україні спалюється не менше 40% від всього відпрацьованого мастила, так як воно є дешевою альтернативою пічному паливу. Спалювання неочищених відпрацьованих олив має надзвичайно негативний вплив на навколишнє середовище і є серйозною екологічною загрозою. Неконтрольовані викиди в атмосферу тисяч тон небезпечних речовин (окису азоту, сірчистого андігріду, метану, формальдегіду, хлористого водню, окису вуглецю) забруднюють повітря, попадають у воду та ґрунт.
На відміну від України, спалювання відпрацьованих олив в ЄС і США суворо заборонено, за це передбачена кримінальна відповідальність. Чи не варто і нам перейняти цей досвід?
На сьогоднішній день в технологічно розвинених країнах існує концепція під назвою «розширена відповідальність виробника». Вперше вона була прийнята в Швеції і потім була закріплена в актах Європейського співтовариства (ЄС), а також в інших країнах. Вона полягає в тому, що виробники товарів або їх імпортери зобов'язані нести відповідальність за відходи, в які ці товари перетворюються по закінченню терміну придатності або експлуатації. Види відповідальності виробників товарів різні: фізична - зобов'язані забезпечити збір відходів, економічна - зобов'язані платити спеціалізованим компаніям за збір і переробку відходів і залежать від країни.
В ЄС сфера переробки відпрацьованих мастил регламентується європейськими директивами 75/439 / ЕЕС і 87/101 / ЕЕС /, якими встановлені чіткі правила, які мотивують індустрію до збору та переробки відпрацьованих олив. В основі поводження з відпрацьованими мастилами в Європі лежить принцип регенерації. У таких країнах як Німеччина, Бельгія, Італія на регенерацію надходить не менше половини всього відпрацьованого мастила. У різних країнах ЄС системи збору та переробки відпрацьованих олив дещо відрізняються, але спільним для них залишається закладений директивами принцип polluter pays (забруднювач платить).
Хочеться відмітити, що Україна також підтримує цей принцип. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. № 1221 «Про порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)» виробників та імпортерів олив зобов’язують виконувати певні дії з відпрацьованими мастильними матеріалами, такі як забезпечення збирання, перевезення, зберігання, перероблення, утилізації та/або знешкодження відпрацьованих олив, забезпечення роздільного збирання відпрацьованих мастил, ведення первинного поточного обліку кількості відпрацьованих олив та подання щоквартальних звітів, забезпечення проведення аналізу зразків продуктів оброблення та утилізації відпрацьованих мастил у акредитованих лабораторіях, збирання та утилізація тари для перевезення олив). Переробники та споживачі також мають перелік важливих зобов’язань.
Для всіх суб’єктів господарювання - виробників, імпортерів, переробників та споживачів мастил встановлені норми збирання відпрацьованих мастил:
• на 2015-2019 роки – 40% обсягу мастил;
• на 2020-2024 роки – 50% загального обсягу мастил;
• на 2025-2029 роки – 60% загального обсягу мастил;
• на 2030-2035 роки – 70% загального обсягу мастил.
Попри це, продовжує бути актуальним питання – наскільки ефективно здійснюються контроль за усіма етапами поводження з відпрацьованими мастильними матеріалами? За деякими данними, в Україні спалюється не менше 40% від всього відпрацьованого мастила, так як воно є дешевою альтернативою пічному паливу. Спалювання неочищених відпрацьованих олив має надзвичайно негативний вплив на навколишнє середовище і є серйозною екологічною загрозою. Неконтрольовані викиди в атмосферу тисяч тон небезпечних речовин (окису азоту, сірчистого андігріду, метану, формальдегіду, хлористого водню, окису вуглецю) забруднюють повітря, попадають у воду та ґрунт.
На відміну від України, спалювання відпрацьованих олив в ЄС і США суворо заборонено, за це передбачена кримінальна відповідальність. Чи не варто і нам перейняти цей досвід?
"Екоінтел" - ліцензована компанія, метою якої є екологічно чиста, безпечна і доступна утилізація небезпечних відходів, які утворюються в процесі господарської діяльності.
"Екоінтел" - це:
• збір і видалення відпрацьованого масла;
• переробка відпрацьованого масла;
• утилізація відпрацьованого масла;
• купівля / купівля / продаж пічного палива.
"Екоінтел" - це:
• збір і видалення відпрацьованого масла;
• переробка відпрацьованого масла;
• утилізація відпрацьованого масла;
• купівля / купівля / продаж пічного палива.